Ukrainian, Dramas: Piece 138 – Страшний випадок 1

This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 138 (An awful accident 1)

This page in: -- Albanian -- Arabic ? -- Armenian -- Aymara -- Azeri -- Bengali -- Bulgarian -- Cebuano -- Chinese -- English -- Farsi ? -- French -- Fulfulde -- German -- Greek -- Guarani -- Hebrew -- Hindi -- Indonesian -- Italian -- Japanese -- Kazakh -- Korean -- Kyrgyz -- Macedonian -- Malayalam ? -- Platt (Low German) -- Portuguese -- Punjabi -- Quechua -- Romanian -- Russian -- Serbian -- Slovene -- Spanish-AM -- Spanish-ES -- Swedish ? -- Swiss German ? -- Tamil -- Turkish -- UKRAINIAN -- Urdu -- Uzbek

Previous Piece -- Next Piece

СЦЕНКИ -- розігруйте їх для своїх друзів!

Спектаклі для постановки дітьми

138. Страшний випадок 1

У місті панувало напруження. Не було сміху. Не було співу. Усі були в стані страху.

Нянька: «Сподіваюся, що ця страшна війна скоро закінчиться».

Жінка: «Чи переможе цар Саул ворогів?»

Вартові на міському мурі першими побачили чоловіка, що біг до міста. Він приніс новини з фронту. По його обличчю було зрозуміло, що в нього немає добрих новин.

Посланець: «Ворог прорвав нашу лінію оборони. Цар Саул та його син Йонатан загинули. Тікайте! Рятуйте своє життя!»

Всіх охопила паніка. Багато хто поспіх полишив місто.

Який жахливий день! Особливо для Мефівошета. Хлопчику було тільки вісім років, але він усе розумів. Його батько, принц Йонатан, був мертвим.

Тато вже ніколи не прийде додому і не візьме його на руки. Тато вже ніколи не піде з ним стріляти з лука і не розповідатиме йому історії. Мефівошет плакав.

Тепер про нього піклувалася нянька.

Нянька: «Іди-но сюди, Мефівошете! Ми повинні негайно уходити звідси. Не можна гаяти часу».

Вони поспіх полишили палац, і тоді трапився нещасний випадок.

Мефівошет: «Ай! Ай, нога!»

Мефівошет упав і так сильно ушкодився, що не міг ходити. Після цього випадку він став шкутильгати на обидві ноги. Це був найгірший день у його житті. Спочатку помер його батько. Тоді їм довелося втікати. А потім ще стався цей нещасний випадок. Хлопчик залишився без дому.

Невдовзі біженці добралися до місця під назвою Ло-Девар. Ло-Девар означає «неважливий, нічого не варитий». Саме таким відчував себе Мефівошет. Йому здавалося, що тепер він нікому не потрібний.

А в тебе теж бувають часи, коли ти відчуваєш себе нічого не вартим? Якщо ти не найкращий учень в класі, якщо ти не перемагаєш у змаганнях, то тобі здається, що всі навколо тебе кращі і всіх люблять більше, ніж тебе. В такому разі тобі легше зрозуміти Мефівошета. Так він багато років жив у Ло-Деварі.

Найкращим другом його покійного батька був Давид, який став царем Ізраїлю. Одного дня він задумливо ходив по палацу.

Давид: «Послухай, Зіво, мій вірний слуга. Чи залишився ще хтось із дому Саула?»

Зіва: «Так, син Йонатана Мефівошет, кульгавий на обидві ноги».

Давид: «А де він?»

Зіва: «Він живе в Ло-Деварі».

Що задумав цар Давид? Про це я розповім вам у наступній передачі.

Дійові особи: Оповідач, нянька, жінка, посланець, Мефівошет, Давид, Зіва

This page in HTML4 - Print - Top