Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 117 (Sad Christmas memory 1)
117. Сумне Різдво 1
Анетт сонливо перевернулася на інший бік. Раптом вона згадала, що сьогодні Різдво! Вона мерщій вискочила з ліжка.
Анетт: «Клаусе! Клаусе! Де ти?»
Клаус: «Підійди-но сюди, Анетт! Швидше!»
Анетт: «Навіщо ти вийшов надвір? Ти захворієш!»
Клаус: «Анетт! Дивись, Санта Клаус приходив до нас! А ти казала, що він не зможе дійти до сюди в горах. Я ж усе одно вивісив свою червону шкарпетку, і от, бачиш, він мені дещо приніс!»
Анетт подивилася і побачила, що в шкарпетці лежало білосніжне котеня. Клаус поніс його в хату.
Клаус: «Я назву його Сніжком. Який я щасливий сьогодні!»
Клаус поїв котеня теплим молочком, а Анетт сиділа в бабусиному кріслі-гойдалці й дивилася на них. Вона згадала, як вони святкували Різдво 5 років тому.
Їй тоді було сім років, і їй дозволили піти до церкви разом із сусідкою та її сином Фрідлі. Анетт дуже сподобався спів хору і розповідь пастора про маленького Ісуса. Але той чорноволосий хлопець, той Фрідлі, страшенно її дратував. Він просив у неї імбірний пряник, а вона не давала йому. Ні в якому разі! Після церкви вона з ним навіть не попрощалася і попрямувала додому через снігові насипи. Анетт радісно чекала цього вечора напередодні Різдва. І вона страшенно здивувалася, побачивши сум на обличчі тата.
Анетт: «Мамі погіршало?»
Тато: «Так, Анетт, їй зараз зовсім зле. Вона хоче бачити тебе».
Анетт тихенько підійшла до маминого ліжка. Вона ніколи не забуде, що сказала їй тоді мама, насилу вимовляючи слова.
Мама: «Анетт, у мене для тебе є один подарунок. Це твій маленький братик. Піклуйся про нього!»
Анетт узяла немовля на руки, все ще не усвідомлюючи значення маминих слів. Невдовзі до неї підійшов тато.
Тато: «Анетт, мами більше з нами немає. Вона святкує Різдво на небесах. Вона знала, що вмирає, і тому віддала маленького Клауса тобі».
Анетт довго плакала, аж поки не заснула у тата на руках. Це було дуже сумне Різдво.
Анетт так занурилася в думки, що незчулася, як у кімнату зайшла бабуся.
Клаус: «Бабусю, розкажи нам про небеса!»
Клаус любив слухати, як бабуся розповідає про це дивне місце, де немає сліз.
Але Анетт все ще сердилася на Фрідлі, і тому в її серці Ісусу не було місця. З часом це ставало дедалі гірше.
У наступній передачі ви дізнаєтесь про те, що було далі.
Дійові особи: Оповідач, Анетт, Клаус, тато, мама
© Авторське право: CEF Germany