Ukrainian, Dramas: Piece 165 – Потайне місце зайняте 3

Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 165 (The secret place is taken 3)

This page in: -- Albanian -- Arabic -- Armenian -- Aymara -- Azeri -- Bengali -- Bulgarian -- Cebuano -- Chinese -- English -- Farsi -- French -- Fulfulde -- German -- Greek -- Guarani -- Hebrew -- Hindi -- Indonesian -- Italian -- Japanese -- Kazakh -- Korean -- Kyrgyz -- Macedonian -- Malagasy -- Malayalam ? -- Platt (Low German) -- Portuguese -- Punjabi -- Quechua -- Romanian -- Russian -- Serbian -- Sindhi -- Slovene -- Spanish-AM -- Spanish-ES -- Swedish -- Swiss German ? -- Tamil -- Turkish -- UKRAINIAN -- Urdu -- Uzbek

Previous Piece -- Next Piece

СЦЕНКИ -- розігруйте їх для своїх друзів!

Спектаклі для постановки дітьми

165. Потайне місце зайняте 3

Рут (схвильовано): «Тітко Марґарите, місіс Робінджер запросила мене в суботу прийти та відвести її двійнят на прогулянку. Можна? Ну будь ласка!»

Тітка Марґарит: «На жаль, не можна. Я вже пообіцяла місіс Міллер, що ти прийдеш погратися з її племінницею».

Рут: «Не хочу! Я її терпіти не можу! Куди хочу, туди й піду!»

Тітка Марґарит: «Руте! Іди до своєї кімнати! Я думала, що ти змінилася».

Рут: «Мені все одно!» (грюкіт дверей)

Але їй було не все одно. Вона кинулася на ліжко й розридалася.

Тітка Марґарит: «Руте, що з тобою?»

Рут (схлипуючи): «Я знову погано поводилася. І не знаю, чи любить мене після цього Добрий Пастух. Тітко Марґарите, як ви думаєте, Він мене простить?»

Тітка Марґарит: «Звичайно, простить. Руте, якщо ти дійсно каєшся, попроси прощення в Господа Ісуса, і Він тебе простить».

Рут помолилася. Вона попросила пробачення і в тітки. Тоді вона спокійно заснула з чистою совістю та радісним очікуванням наступного дня.

Рут з Пилипом збиралися йти в своє потайне місце у Вілденьскому лісі.

Вони вирушили в дорогу рано вранці.

Їхня хатина стояла в хащах, як і раніше. Пилип поліз був усередину, але одразу повернувся.

Пилип: «Там хтось є! Гей, виходь! Це наша хатина».

Террі: «Не потрібна мені ваша дурна хатина! Я можу збудувати собі кращу».

Із хатини виліз хлопчик років десяти в потертій сорочці та драних штанах. Його звали Террі. Він одразу сподобався Пилипу й Рут, і згодом вони стали найкращими друзями. Пилип і Рут робили пікніки та пригощали Террі смачною їжею, а він посвящав їх у таємниці Вілденського лісу.

Террі лазив по деревах, наче мавпа, забирався на самісінькі вершини.

Пилип: «Стій, Террі! Далі не лізь! Ця гілка дуже тонка!»

(тріск гілки) В ту мить гілка зламалася, і Террі впав на землю. Він лежав на землі нерухомий.

Пилип: «Руте, здається, він ще живий! Ти залишся з ним, а я побігу за допомогою».

Рут страшенно хвилювалася за Террі та молилася:

Рут: «Господи Ісусе, молю Тебе, не дай Террі вмерти! Я хочу розповісти йому про Тебе, щоб і він став Твоєю овечкою!»

Нарешті приспіла допомога. Террі обережно поклали на ноші та відвезли до лікарні.

Пилип: «Руте, як ти гадаєш, Террі помре?»

Про це ви дізнаєтеся в наступній передачі.

Дійові особи: Оповідач, Рут, Тітка Марґарит, Пилип, Террі

STORIES for CHILDREN by Sister Farida

165. Потайне місце зайняте 3