Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 045 (The catastrophe 4)
45. Катастрофа 4
Над Гаїті бушувала буря. У цій бідній країні жахливі бурі нерідко знищують весь урожай. Чаклун Орестил, важко дихаючи, підіймався на гору в дощовій імлі. У світлі блискавки він помітив Віктора на скелі.
Орестил: «Я його вб'ю! Це він винуватий в усьому, тому що він весь час говорить про Ісуса, і в помсту за це духи наводять на нас оці бурі. Я його вб'ю, і всі вважатимуть, що він просто впав зі скелі».
З такими вбивчими думками Орестил продовжив підійматися на гору. Аж раптом він впав у величезну яму і звихнув ногу. Далі йти було неможливо.
Орестил: «Поможіть! Поможіть!»
Хоча у небі гремів грім, Віктор почув цей крик. Він не мав ніякої гадки про те, навіщо чаклун пішов услід за ним.
Орестил: «Допоможи мені! Мені треба сходити до старшої доньки, яка живе на горі».
Орестил був великим брехуном. Але Віктор все одно допоміг йому. Він обережно відніс пораненого чаклуна до куреня, де вони могли укритися від дощу. Раптом вони почули якийсь глухий гуркіт. Але це був не грім. І цей гуркіт не припинявся, але ставав усе сильнішим. Вся гора затремтіла. Величезні валуни полетіли зі скелі на долину. Орестил перелякався.
Орестил: «Моя дружина! Моя донька! Їм треба допомогти!»
Віктор: «Ах, Орестиле! Чому ти не послухав мене?! Я ж попереджав тебе про обвал! Якщо твоя дружина і донька загинуть, то з твоєї вини!»
З неймовірними зусиллями та з допомогою Віктора Орестил доволікся до місця, де раніше стояла його хата, і почав несамовито розгрібати землю. Раптом він зупинився.
Орестил: «Моя дружина мертва. Але ось тут щось ворушиться. Тіфам!»
Він витягнув доньку з-під обламків та взяв її на руки.
Орестил: «Тіфам! Моя Тіфам!»
Віктор: «Господи Ісусе, допоможи нам! Пошли нам місіонерів з їжою та ліками!»
Ісус відповів на молитву Віктора. Скоро прийшла допомога. Тіфам на гелікоптері відвезли до місіонерської лікарні.
А про те, що було з нею далі, ви дізнаєтеся в наступній передачі.
Дійові особи: Оповідач, Орестил, Віктор
© Авторське право: CEF Germany