Ukrainian, Dramas: Piece 119 – Падіння Клауса 3

This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 119 (Danni fell 3)

This page in: -- Albanian -- Arabic ? -- Armenian -- Aymara -- Azeri -- Bengali -- Bulgarian -- Cebuano -- Chinese -- English -- Farsi ? -- French -- Fulfulde -- German -- Greek -- Guarani -- Hebrew -- Hindi -- Indonesian -- Italian -- Japanese -- Kazakh -- Korean -- Kyrgyz -- Macedonian -- Malayalam ? -- Platt (Low German) -- Portuguese -- Punjabi -- Quechua -- Romanian -- Russian -- Serbian -- Slovene -- Spanish-AM -- Spanish-ES -- Swedish ? -- Swiss German ? -- Tamil -- Turkish -- UKRAINIAN -- Urdu -- Uzbek

Previous Piece -- Next Piece

СЦЕНКИ -- розігруйте їх для своїх друзів!

Спектаклі для постановки дітьми

119. Падіння Клауса 3

Бабуся занепокоєно дивилася на годинник. Клаус уже мав би повернутися додому. Вона тихенько молилася. Тим часом Анетт із татом шукали Клауса в горах.

Тато: «Клаусе! Клаусе, ти нас чуєш?»

Анетт: «Тату, я впевнена, що вся ця історія якось пов'язана із Фрідлі. Я збігаю та спитаю в нього».

Анетт побігла до сусідньої хати, потім у сарай. Знайшовши там Фрідлі, вона накинулася на нього, як левиця на здобич. Фрідлі плакав.

Анетт: «Де Клаус? Що ти з ним зробив?»

Фрідлі: «Не знаю. ... Я не винен...»

Анетт: «В чому не винен? Скажи мені де він, або я викличу поліцію!»

Фрідлі: «Клаус загинув».

Анетт зблідла як крейда. Потім Фрідлі відвів її до урвища, куди впав Клаус. Тато спустився в урвище на мотузці. Він знайшов Клауса на кам'яному виступі. Одна нога у нього була страшенно викривлена.

Тато: «Клаус живий! Він не впав у річку і не втонув».

Анетт побачила, як тато виліз із урвища з Клаусом на руках. Їм навіть вдалося спасти котеня.

Бог зберіг життя Клауса. Його відвезли в лікарню, однак попри всі зусилля лікарів, він залишився калікою і мусив ходити на милицях.

Анетт: «В усьому винен Фрідлі!»

Чи мала Анетт рацію? Вона ненавиділа Фрідлі і ставала дедалі більш нещасною. Всі ті слова, які батько вечорами читав їм із Біблії, не знаходили місця в її серці. Її не цікавило те, що Ісус усіх любить і прощає.

Простити його? Ніколи! Анетт бажала помститися.

Одного дня вона побачила біля сусідньої хати гарну фігурку поні. Їй особливо сподобалися грива й копита. Поні вийшов дуже гарним.

Анетт: «Я собі й не уявлала, що Фрідлі на таке здатен! Він, мабуть, хоче виграти приз у шкільному конкурсі скульптури. Я цього не допущу!»

(чути, як дівчина кидає дерев'яну скульптуру на землю і топче ногами)

Вона повалила скульптуру на землю і потоптала ногами. Поні розлетівся на шматки. Ненависть бурхливим потоком лилася із серця дівчини.

Анетт знала, що так робити не можна, але виправдовувалася, мовляв, Фрідлі набагато гірший, ніж я. Потім вона втікла.

У наступній передачі ми дізнаємося, що було далі.

Дійові особи: Оповідач, тато, Анетт, Фрідлі

This page in HTML4 - Print - Top