Ukrainian, Dramas: Piece 163 – Таємниця у Вілденському лісі 1

Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 163 (Secret in the Wilden woods 1)

This page in: -- Albanian -- Arabic -- Armenian -- Aymara -- Azeri -- Bengali -- Bulgarian -- Cebuano -- Chinese -- English -- Farsi -- French -- Fulfulde -- German -- Greek -- Guarani -- Hebrew -- Hindi -- Indonesian -- Italian -- Japanese -- Kazakh -- Korean -- Kyrgyz -- Macedonian -- Malagasy -- Malayalam ? -- Platt (Low German) -- Portuguese -- Punjabi -- Quechua -- Romanian -- Russian -- Serbian -- Sindhi -- Slovene -- Spanish-AM -- Spanish-ES -- Swedish -- Swiss German ? -- Tamil -- Turkish -- UKRAINIAN -- Urdu -- Uzbek

Previous Piece -- Next Piece

СЦЕНКИ -- розігруйте їх для своїх друзів!

Спектаклі для постановки дітьми

163. Таємниця у Вілденському лісі 1

Рут була засмучена. Тітка Марґарит покарала її за погану поведінку та відправила спати голодною.

Пилип тихенько прокрався в кімнату сестри з бутербродом.

Пилип: «Руте, це тобі. Я непомітно сховав його в кишені».

Рут страшенно зголодніла. Вона відкусила шматок бутерброда.

Рут (з повним ротом): «Пилипе, я так хочу добре поводитися! Чому в мене не виходить?»

Пилип: «Не знаю. Ти старайся не засмучуватися, і тоді перестанеш злобно розмовляти. Тітка Марґарит – добра жінка. Вона нас прийняла, коли батьки поїхали місіонерами до Індії».

Рут зітхнула й відкусила великий шматок бутерброда. Раптом почулися кроки тітки Марґарит.

Пилип мерщій побіг до своєї кімнати і, навіть не роздягнувшись, заліз під ковдру.

Тітка Марґарит: «На добраніч, Пилипе! На добраніч, Руте!»

Пилип: «На добраніч, тітко Марґарите!»

Рут прикинулася, ніби спить.

Вранці Пилип почав укладати плани на канікули.

Пилип: «Ми будемо досліджувати Вілденський ліс. Може, сьогодні біля струмка вилупляться пташенята. Ми збудуємо хатину, справжній центр дослідження живої природи».

Рут була в захваті від цього.

Діти побігли в ліс вузькою стежиною.

Рут зупинилася, щоб подивитися на отару овець містера Теннера. До неї підійшло мале ягня і лизнуло їй руку. Воно не мало батьків та інколи убігало.

Пилип: «Ходімо, Руте! У нас обмаль часу».

Вони знайшли найкраще місто для хатини. Рут збирала гілки, а Пилип будував з них хатину. Вони щодня приходили до свого таємного місця.

Одного дня Рут довелося залишитися вдома, щоб вішати білизну. Вона страшенно не любила цю справу, і тому робила її сердито, через що чиста білизна іноді падала на брудну землю.

Тітка Марґарит: «Ти не можеш вішати обережніше? Вибачся!»

Рут: «Не вибачусь! Ви така зла, тітко Марґарите!»

Тітка Марґарит: «Послухай, Руте, я вже давно думаю віддати тебе в інтернат».

Рут: «Ах так? Тоді я втечу!» (грюкіт дверей)

Страшенно обурена, Рут вибігла з дому й побігла сама не знаючи куди.

Але слова тітки Марґарит переслідували її.

(звучать, наче ехо, трохи втихаючи): «Я вже давно думаю віддати тебе в інтернат... Ах так? Тоді я втечу! Я вже давно думаю віддати тебе в інтернат... Ах так? Тоді я втечу!»

У наступній передачі ви дізнаєтеся про те, що трапилося з нею далі.

Дійові особи: Оповідач, Пилип, Рут, Тітка Марґарит

STORIES for CHILDREN by Sister Farida

163. Таємниця у Вілденському лісі 1