Ukrainian, Dramas: Piece 050 – Увага – Тут трапляються лавини

This page in HTML4 - Print - Bottom

Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 050 (Attention danger of an avalanche)

This page in: -- Albanian -- Arabic ? -- Armenian -- Aymara -- Azeri -- Bengali -- Bulgarian -- Cebuano -- Chinese -- English -- Farsi ? -- French -- Fulfulde -- German -- Greek -- Guarani -- Hebrew -- Hindi -- Indonesian -- Italian -- Japanese -- Kazakh -- Korean -- Kyrgyz -- Macedonian -- Malayalam ? -- Platt (Low German) -- Portuguese -- Punjabi -- Quechua -- Romanian -- Russian -- Serbian -- Slovene -- Spanish-AM -- Spanish-ES -- Swedish -- Swiss German ? -- Tamil -- Turkish -- UKRAINIAN -- Urdu -- Uzbek

Previous Piece -- Next Piece

СЦЕНКИ -- розігруйте їх для своїх друзів!

Спектаклі для постановки дітьми

50. Увага – Тут трапляються лавини

Один хлопчик пас овець у горах Швейцарії. Він любив квіти та сліпучо-білі гірські льодовики. На гірській стежці з'явився турист. Він підійшов до хлопчика.

Турист: «Привіт! Як тебе звати?»

Генрі: «Генрі».

Турист: «Ти тут зовсім один?»

Генрі: «Так, зараз у мене канікули, і я пасу татових овець».

Турист: «Значить, ти пастух. А ти знаєш Доброго Пастуха?»

Генрі: «Ні. А хто це?»

Турист: «Це Господь Ісус. В Біблії написано, що люди – як ті неслухняні вівці, що блукають своїми дорогами. Добрий Пастух шукає нас. Він хоче вести нас Своєю дорогою і піклуватися про нас, а вкінці привести нас на небеса».

Генрі: «Він забере мене туди, коли я вмру?»

Турист: «Так. Тобі треба лише попросити Його, щоб Він став твоїм Пастухом».

Генрі: «Я зараз же попрошу Його про це».

Генрі помолився простою молитвою від серця. Він хотів належати Ісусу. Перед тим як піти далі своєю дорогою, турист сказав Генрі:

Турист: «Тепер ти вічно належиш Доброму Пастуху. Ти можеш сказати: Господь – мій Пастух. Дивись, цей вірш із Біблії можна переказати на пальцях».

Генрі повторив цей вірш, підіймаючи на першому слові великий палець, на другому вказівний, а на третьому – безіменний. Він особливо сильно підіймав вказівний палець, підкреслюючи:

Генрі: «Господь – мій Пастух».

Генрі радісно розповів про все своїм батькам. Невдовзі канікули закінчилися і настав час знову йти до школи.

Минула осінь, і настала зима. У швейцарських горах зимою може бути вкрай небезпечно. Іноді тут трапляються лавини.

Одного разу Генрі йшов по глибокому снігу, аж раптом до нього долетів загрозливий рокіт. Він кинувся бігти, але було вже пізно. Лавина накрила його і поховала під величезною масою снігу.

Коли стемніло, його батьки почали хвилюватися. Вони довго шукали його, і вкінці знайшли під снігом з твердо випрямленим вказівним пальцем. Вмираючи, Генрі пам'ятав про свого Доброго Пастуха.

Батьки скорбіли. Єдиною втіхою для них було те, що колись вони побачаться з Генрі на небесах. Колись і вони підуть на небо, і там вічно будуть із Добрим Пастухом.

А ти можеш від усього серця сказати: Господь – мій Пастух?

Дійові особи: Оповідач, турист, Генрі

This page in HTML4 - Print - Top