Ukrainian, Dramas: Piece 117 – Сумне Різдво 1

Home -- Ukrainian -- Perform a PLAY -- 117 (Sad Christmas memory 1)

This page in: -- Albanian -- Arabic ? -- Armenian -- Aymara -- Azeri -- Bengali -- Bulgarian -- Cebuano -- Chinese -- English -- Farsi -- French -- Fulfulde -- German -- Greek -- Guarani -- Hebrew -- Hindi -- Indonesian -- Italian -- Japanese -- Kazakh -- Korean -- Kyrgyz -- Macedonian -- Malayalam ? -- Platt (Low German) -- Portuguese -- Punjabi -- Quechua -- Romanian -- Russian -- Serbian -- Slovene -- Spanish-AM -- Spanish-ES -- Swedish -- Swiss German ? -- Tamil -- Turkish -- UKRAINIAN -- Urdu -- Uzbek

Previous Piece -- Next Piece

СЦЕНКИ -- розігруйте їх для своїх друзів!

Спектаклі для постановки дітьми

117. Сумне Різдво 1

Анетт сонливо перевернулася на інший бік. Раптом вона згадала, що сьогодні Різдво! Вона мерщій вискочила з ліжка.

Анетт: «Клаусе! Клаусе! Де ти?»

Клаус: «Підійди-но сюди, Анетт! Швидше!»

Анетт: «Навіщо ти вийшов надвір? Ти захворієш!»

Клаус: «Анетт! Дивись, Санта Клаус приходив до нас! А ти казала, що він не зможе дійти до сюди в горах. Я ж усе одно вивісив свою червону шкарпетку, і от, бачиш, він мені дещо приніс!»

Анетт подивилася і побачила, що в шкарпетці лежало білосніжне котеня. Клаус поніс його в хату.

Клаус: «Я назву його Сніжком. Який я щасливий сьогодні!»

Клаус поїв котеня теплим молочком, а Анетт сиділа в бабусиному кріслі-гойдалці й дивилася на них. Вона згадала, як вони святкували Різдво 5 років тому.

Їй тоді було сім років, і їй дозволили піти до церкви разом із сусідкою та її сином Фрідлі. Анетт дуже сподобався спів хору і розповідь пастора про маленького Ісуса. Але той чорноволосий хлопець, той Фрідлі, страшенно її дратував. Він просив у неї імбірний пряник, а вона не давала йому. Ні в якому разі! Після церкви вона з ним навіть не попрощалася і попрямувала додому через снігові насипи. Анетт радісно чекала цього вечора напередодні Різдва. І вона страшенно здивувалася, побачивши сум на обличчі тата.

Анетт: «Мамі погіршало?»

Тато: «Так, Анетт, їй зараз зовсім зле. Вона хоче бачити тебе».

Анетт тихенько підійшла до маминого ліжка. Вона ніколи не забуде, що сказала їй тоді мама, насилу вимовляючи слова.

Мама: «Анетт, у мене для тебе є один подарунок. Це твій маленький братик. Піклуйся про нього!»

Анетт узяла немовля на руки, все ще не усвідомлюючи значення маминих слів. Невдовзі до неї підійшов тато.

Тато: «Анетт, мами більше з нами немає. Вона святкує Різдво на небесах. Вона знала, що вмирає, і тому віддала маленького Клауса тобі».

Анетт довго плакала, аж поки не заснула у тата на руках. Це було дуже сумне Різдво.

Анетт так занурилася в думки, що незчулася, як у кімнату зайшла бабуся.

Клаус: «Бабусю, розкажи нам про небеса!»

Клаус любив слухати, як бабуся розповідає про це дивне місце, де немає сліз.

Але Анетт все ще сердилася на Фрідлі, і тому в її серці Ісусу не було місця. З часом це ставало дедалі гірше.

У наступній передачі ви дізнаєтесь про те, що було далі.

Дійові особи: Оповідач, Анетт, Клаус, тато, мама

STORIES for CHILDREN by Sister Farida

117. Сумне Різдво 1